## За межею: як мільйони українців опинились у зоні ризику
Світовий банк, вже понад три десятиліття, пильно стежить за рівнем бідності у світі, прагнучи викорінити “крайню бідність” – стан, коли людина не має можливості задовольнити навіть базові потреби. Ця місія є ключовою для організації, і вони постійно вдосконалюють методи вимірювання глобальної бідності.
У 1990 році було введено міжнародну межу бідності, що слугувала орієнтиром для оцінки вартості задоволення базових потреб людини в країнах з низьким рівнем доходу. З часом, ця межа неодноразово переглядалася, враховуючи зміни цін і вартості життя.
Сьогодні, міжнародні стандарти бідності виглядають наступним чином: для країн з низьким доходом – 3 долари на день; для країн з доходом нижче середнього – 4,20 долари на день; для країн з доходом вище середнього – 8,30 долари на день (приблизно 10 500 гривень на місяць).
Україна, згідно з останніми рейтингами, належить до країн з доходами вище середнього. Проте, дані щодо пенсійного забезпечення в країні змушують задуматись. Згідно з останніми даними, значна частина українських пенсіонерів отримує виплати, які ставлять їх на межу виживання.
Лише невелика частка українських пенсіонерів може дозволити собі життя, яке відповідає стандартам Світового банку для країн з доходом вище середнього. Це означає, що мільйони літніх українців, які все життя працювали на благо країни, опинились у вразливому становищі.
Реалії життя в Україні, де ціни зростають, а інфляція набирає обертів, роблять ситуацію ще більш складною. Зростання цін на продукти харчування, комунальні послуги та інші необхідні товари, робить виживання для багатьох українців справжнім викликом.
Водночас, попри повідомлення про зростання середньої зарплати в країні, для багатьох пенсіонерів ці цифри залишаються недосяжними. Розрив між доходами різних груп населення продовжує збільшуватись, створюючи соціальну напругу.
